Все ради победы!

Сьогодні в черзі в банку побачила чоловіка, згорбленого дідуся який прямував до каси, до нього підійшов консультант і уточнивши що саме йому необхідно, голосно промовила «Ви хочете дати 5000тисяч на армію» весь банк поглянув на мужчину і всі затихли!Сьогодні в черзі в банку побачила чоловіка, згорбленого дідуся який прямував до каси, до нього підійшов консультант і уточнивши що саме йому необхідно, голосно промовила «Ви хочете дати 50 тисяч на армію» весь банк поглянув на мужчину і всі затихли!

Після проведення операції мужчина тихенько вийшов з банку, я підбігла до нього коли він підіймався сходами і попросила його дати коментар, на що той скромно відмовився, мовляв: я зобов‘язаний допомогти!

Так от до чого все це веду… владо моя, від верху до самого низу… саме завдяки таким непримітним та щирим людям, що сорочку останню віддають, ця Україна сьогодні ЖИВА, завдяки кожному щирому жителю цієї неперевершеної держави ми не на колінах, ми гордо прийняли удар і мужньо ступаємо крок за кроком до перемоги! Так ми всі зараз зайняті.. але ми все пам’ятаємо!

А Ви, моя владо пам’ятайте:
ВИ ЗОБОВ‘ЯЗАНІ не менше як кожен громадянин: тримати оборону, тримати порядок і пліч о пліч іти з народом, щоб потім не іти вслід за «пуйлом».

Евгения Паталах

Маленкий защитник

П’ятикласник Максим вночі прийшов записатися в добровольціП’ятикласник Максим вночі прийшов записатися в добровольці.

Історією поділився доброволець Олексій Ковтун:

«До нас уночі прийшов 11-річний хлопчик. Учень 5-го класу. 7 школи... Прийшов у комендантську годину. Сам. Пішки. До військових...
Прийшов, щоб допомогти армії...

Він прийшов воювати! Захищати рідних, землю, місто! Ось він герой! Не те, що здорові лоби звалили на західну... (Сподіваюся ви це читаєте!) Хлопчик - 11 рокiв!

Юного воїна напоїли, нагодували, вручили подарунки... Показали наш побут, дали помацати автомат. Сфотографували із бійцями. Щоб він був спокійним – "записали в добровольці",  обмінялися контактами. Попросили його намалювати нам малюнок...

Максим був спочатку трохи засмучений, що ми відразу не взяли його до себе на службу... Згодом звичайно ж заспокоївся. Вже потім ми передали його схвильованій мамі, яку було швидко знайдено.

Мама – до вас прохання – не лайте Героя!

Марина Дубовцева